подобати
ПОДОБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок.
1. тільки 3 ос., безос. Відповідати певним прийнятим правилам, звичаям; годитися.
Клим не поліз у свій двір через перелаз, бо це вже не подобало голові (Н.-Лев., III, 1956, 350);
Не подобає мені пішки йти, а подобає коляскою їхати (Стельмах, І, 1962, 63);
// Слід, треба.
— Мені подобає до тружденних зійти.., а ви зоставайтеся тут з миром (Стар., Облога.., 1961, 48).
◊ Як [і] подоба́є (подоба́ло) — те саме, що Як [і] нале́жить (нале́жало) ( див. нале́жати¹).
Далеко десь, серед чужих країв, Пан на всю губу жив, У розкоші, як пану подобає (Гл., Вибр., 1957, 91);
— Це козаки з походу вертаються, — пояснив Сава Петрович. — А їх ото зустрічають, як і подобає — звитяжців (Головко, II, 1957, 273);
Як і подобало курсистці, в неї були розумні очі, трохи іронічний вираз пісного обличчя і рівний голос (Панч, На калин. мості, 1965, 52).
2. на кого — що, діал. Бути схожим на кого-, що-небудь.
Подобав [Іван] на ту потайну собаку, що перше вкусить, заки гавкне (Март., Тв., 1954, 227);
Подобала хатина на якусь закляту печеру (Стеф., І, 1949, 44).
◊ Не подоба́ти на свої́ літа́ — виглядати молодшим або старшим, ніж насправді.
Вона не подобала на свої літа, здавалася молодшою (Март., Тв., 1954, 346).
Значення в інших словниках
- подобати — подоба́ти дієслово недоконаного виду годитися; бути схожим Орфографічний словник української мови
- подобати — Подоба́ти. Бути подібним, схожим на когось. Він був високий ростом, вищий від свого брата, але ніжно збудований, як мати. З лиця подобав також на неї і був би гарний, коли б не його безустанно заблуканий погляд... Українська літературна мова на Буковині
- подобати — (на кого) скидатися, бути схожим; тлк. 3 ос. ПОДОБАЄ <�ПОДОБАЛО>, годиться <�годилось>, личить <�личило>, слід <�слід було>. Словник синонімів Караванського
- подобати — -аю, -аєш, недок. 1》 тільки 3 ос., безос. Відповідати певним прийнятим правилам, звичаям; годитися. || Слід, треба. 2》 на кого – що, діал. Бути схожим на кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- подобати — Подо́бати, -баю, -баєш на кого, на що, кому Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- подобати — ПОДОБА́ТИ, а́ю, а́єш, недок. 1. кому, з інфін. і без дод., тільки 3 ос., безос. Відповідати певним прийнятим правилам, звичаям; годитися. Клим не поліз у свій двір через перелаз, бо це вже не подобало голові (І. Словник української мови у 20 томах
- подобати — ПАСУВА́ТИ (відповідати кому-, чому-небудь за певними ознаками; відповідати певним традиціям), ГОДИ́ТИСЯ, ПІДХО́ДИТИ, ПРИСТАВА́ТИ, ВИПАДА́ТИ, ПРИПАДА́ТИ, ПОДОБА́ТИ, ЛИ́ЧИТИ, ЛИЦЮВА́ТИ діал. Словник синонімів української мови
- подобати — Подобати, -баю, -єш гл. 1) він подобав. Ему понравилось. Ой ти, Авраме, старіш чоловіче, подобав єсь собі жити в небі вічне. Чуб. Отця і матку налаяла, вона їх налаяла і не подобала. Макс. 2) Идти, приличествовать. Так подоба, як сліпому дзеркало. Ном. Словник української мови Грінченка