подоланий
ПОДО́ЛАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до подола́ти.
Подоланий у бою; Версти, подолані [М. В. Гоголем] під час подорожі, були ще одним випробуванням волі й терпіння (Полт., Повість.., 1960, 369);
Релігійні забобони можуть бути подолані тільки в результаті успішного комуністичного будівництва, широкої пропаганди матеріалістичного світогляду серед мас (Наука.., 4, 1956, 32);
Подоланий міцним сном, Клим нічого не бачить і не чує (Грим., Син.., 1950, 25);
// У знач. прикм.
Він ішов немов побитий, але на цей раз подоланий Береза був незрівнянно щасливішим від того переможця, що здобув колись свою перемогу на виноградниках (Томч., Готель.., 1960, 313);
За крилом і сніги, і тумани, і подолана даль — вдалині (Перв., II, 1948, 23);
// у знач. ім. подо́ланий, ного, ч. Людина, яку подолано, переможено.
[Антей:] Переможець лиш тоді похвалить, коли подоланий похилить чоло йому до ніг (Л. Укр., III, 1952, 439);
// подо́лано, безос. присудк. сл.
Першу загорожу подолано. Широкий прохід залишається позаду (Коз., Гарячі руки, 1960, 206);
Коли цей важкий шлях було, нарешті, подолано, Євгешка побачив, що вже розвиднилось (Донч., VI, 1957, 84).
Значення в інших словниках
- подоланий — подо́ланий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- подоланий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до подолати. Подоланий бар'єр. || подолано, безос. присудк. сл. || у знач. ім. подоланий, -ного, ч. Людина, яку подолано, переможено. Великий тлумачний словник сучасної мови
- подоланий — Подо́ланий, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- подоланий — ПОДО́ЛАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до подола́ти. Подоланий у бою; Версти, подолані [М. В. Гоголем] під час подорожі, були ще одним випробуванням волі й терпіння (О. Полторацький); Подоланий міцним сном, Клим нічого не бачить і не чує (Я. Гримайло); // у знач. Словник української мови у 20 томах