пожалуваний
ПОЖА́ЛУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пожа́лувати 1, 2, 4.
Як живий стоїть [батько] в очах — в далекому дитинстві сиротою підпаском, сиротою ковальчуком — усім чужий, всім байдужий, ніким не пожалуваний, а хіба скривджений (Головко, II, 1957, 389);
Красивий, спритний і хтивий лакуза за ревну службу був пожалуваний самою царицею патентом на чин сухопутного прапорщика (Стельмах, І, 1962, 15).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пожалуваний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до пожалувати 1), 2), 4). Великий тлумачний словник сучасної мови
- пожалуваний — ПОЖА́ЛУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до пожа́лувати 1, 2, 4. Як живий стоїть [батько] в очах – в далекому дитинстві сиротою підпаском, сиротою ковальчуком – усім чужий, всім байдужий, ніким не пожалуваний, а хіба скривджений (А. Словник української мови у 20 томах