1. Словник української мови в 11 томах

пожертий

ПОЖЕ́РТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поже́рти.

Затопіть ви бандитів у крові за пожерті огнями гаї (Сос., II, 1958, 448);

// поже́рто, безос. присудк. сл.

— Так і полискуються [лани і перелоги] на сонці тими пересохлими кістками людськими, з котрих хижою птицею й звіром біле тіло козацькеє давно вже пожерто (Морд., І, 1958, 90).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пожертий — поже́ртий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. пожертий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до пожерти. || пожерто, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пожертий — ПОЖЕ́РТИЙ, а, е. Дієпр. пас. до поже́рти. Затопіть ви бандитів у крові за пожерті огнями гаї (В. Сосюра); // поже́рто, безос. пред. Словник української мови у 20 томах