1. Словник української мови в 11 томах

пожиточно

ПОЖИТО́ЧНО, розм. Присл. до пожито́чний 1.

— Ну, знаєш, любчику, се цікава історія, і тобі пожиточно буде почути її (Фр., III, 1950, 243).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пожиточно — пожито́чно прислівник корисно; поживно незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови
  2. пожиточно — розм. Присл. до пожиточний 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пожиточно — ПОЖИТО́ЧНО, розм. Присл. до пожито́чний 1. – Ну, знаєш, любчику, се цікава історія, і тобі пожиточно буде почути її (І. Франко). Словник української мови у 20 томах
  4. пожиточно — пожиточно 1. корисно, із користю (ст) 2. вкрай необхідно, потрібно (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. пожиточно — Пожи́то́чно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. пожиточно — Пожиточно нар. Полезно. Словник української мови Грінченка