позабуватися
ПОЗАБУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.
1. розм. Те саме, що позабува́ти 1.
— Так як звуть вас, мої дітоньки? — жартував Микола. — Коли б не позабуватись та часом не вбрехаться (Н.-Лев., II, 1956, 220);
Те, що в дитячих літах чується, .. потім якось забувається.., того-то я багацько з Івасевих казок позабувавсь (Григ., Вибр., 1959, 445);
Солов’ї співать позабувались (Сл. Гр.).
2. Поступово зникнути з пам’яті, з думок (про все або багато чого-небудь).
Багато з того, що тоді було, позабувалося — адже їй тільки чотири роки було, як мати вмерла (Гр., Без хліба, 1958, 150);
Ті слова давно позабувались, а тепер вони, як травичка по дощі, підводять голівки, .. живуть і радіють (Вільде, Сестри.., 1958, 293).
3. Не взяти з собою, залишити через неуважність усе або багато чого-небудь.
Позабувалися сумок.
Значення в інших словниках
- позабуватися — позабува́тися 1 дієслово доконаного виду позабувати; не взяти з собою, залишити через неуважність усе або багато чого-небудь розм. позабува́тися 2 дієслово доконаного виду поступово зникнути з пам'яті, з думок — про все або багато чого-небудь Орфографічний словник української мови
- позабуватися — -аюся, -аєшся, док. 1》 розм. Те саме, що позабувати 1). 2》 Поступово зникнути з пам'яті, з думок (про все чи багато чого-небудь). 3》 Не взяти з собою, залишити через неуважність усе чи багато чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- позабуватися — ПОЗАБУВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док. 1. розм. Те саме, що позабува́ти 1. – Так як звуть вас, мої дітоньки? – жартував Микола. – Коли б не позабуватись та часом не вбрехаться [вбрехатися] (І. Нечуй-Левицький); Те, що в дитячих літах чується, .. Словник української мови у 20 томах
- позабуватися — Позабува́тися, -ва́ємося, -єтеся гл. 1) Забыть (о многихъ). Солов'ї співать позабувались. Мил. 93. А ми всі позабувалися, що нам ще й на хутір заходити, та й проминули його. Харьк. у. 2) Безл. Быть забытымъ (о многомъ). Усе вже позабувалося. Словник української мови Грінченка