позавгорідно
ПОЗАВГОРІ́ДНО, присл., діал.
1. у сполуч. із сл. іти, піти, їхати і т.ін. Кружним шляхом, стороною; городами, а не вулицею.
2. у сполуч. із сл. говорити, казати і т. ін., перен. Не прямо; натяками.
— Ви ніколи мені щиро не кажете, а завжди манівцями, позавгорідно (Сл. Гр.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- позавгорідно — позавгорі́дно прислівник незмінювана словникова одиниця діал. Орфографічний словник української мови
- позавгорідно — присл., діал. 1》 у сполуч. зі сл. іти, піти, їхати і т. ін. Кружним шляхом, стороною; городами, а не вулицею. 2》 у сполуч. зі сл. говорити, казати і т. ін., перен. Не прямо; натяками. Великий тлумачний словник сучасної мови
- позавгорідно — ПОЗАВГОРІ́ДНО, присл., діал. 1. у сполуч. зі сл. іти, піти, їхати і т. ін. Кружним шляхом, стороною; городами, а не вулицею. 2. у сполуч. зі сл. говорити, казати і т. ін., перен. Не прямо; натяками. – Ви ніколи мені щиро не кажете, а завжди манівцями, позавгорідно (Сл. Б. Грінченка). Словник української мови у 20 томах
- позавгорідно — Позавгорідно нар. 1) — іти. Идти за огородами, а не улицей, идти окольнымъ путемъ. 2) — казати. Говорить не прямо. Ви ніколи мені щиро не кажете, а завжди манівцями, позавгорідно. Нѣжин. у. Словник української мови Грінченка