1. Словник української мови в 11 томах

позавчора

ПОЗАВЧО́РА, присл. У день, який передує вчорашньому; напередодні вчорашнього дня, два дні тому.

Рушили [заробітчани], і марево знову задрижало попереду, як учора, як позавчора (Гончар, Таврія, 1952, 31);

// У недалекому минулому, не дуже давно, донедавна.

Що за допусти господні? — Позавчора — кріпаки; Вчора — вільні, а сьогодні — Хоч під вікна по шматки! (Граб., І, 1959, 68).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позавчора — позавчо́ра прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. позавчора — присл. У день, який передує вчорашньому; напередодні вчорашнього дня, два дні тому. || У недалекому минулому, не дуже давно, донедавна. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. позавчора — ПОЗАВЧО́РА, присл. У день, який передує вчорашньому; напередодні вчорашнього дня, два дні тому. Рушили [заробітчани], і марево знову задрижало попереду, як учора, як позавчора (О. Гончар); // У недалекому минулому, не дуже давно, донедавна. Словник української мови у 20 томах
  4. позавчора — Позавчо́ра, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. позавчора — Позавчора нар. Третьяго дня. Ні! лучче я зав'яжуся хусткою попросту, як позавчора. Левиц. І. 196. Словник української мови Грінченка