позав’язувати

ПОЗАВ’Я́ЗУВАТИ, ую, уєш, док., перех.

1. Закріпити вузлом, петлею, бантом і т. ін., зав’язати (все або багато чого-небудь).

Назад руки позав’язували [новобранцям] (Чуб., V, 1874, 995);

Ловили [пастушки] сорочками, позав’язувавши рукава, пічкуриків, били.. жаб (Ю. Янов., II, 1954, 155);

Позав’язувати шнурки на черевиках;

// Упакувавши, ув’язавши в що-небудь усе або багато чогось, скріпити, стягти кінці вузлом.

Побігла Лисичка в корчі, зараз до горщика, попоїла добре меду, закусила паляницею, все чистенько позав’язувала, пооблизувалася та й іде до Вовчика (Фр., IV, 1950, 84);

// Надіти, пов’язати всім або багатьом хустки, пов’язки і т. ін.

Їм позав’язували очі білими хусточками (Н.-Лев., III, 1956, 279).

◊ Позав’я́зувати роти́ кому — те саме, що Зав’яза́ти рот (ро́та) (усім або багатьом) ( див. завя́зувати).

Чи правду Гапка казала, чи видумувала, — ніхто не скаже. Людям, а надто горничним, ротів не позав’язуєш! (Мирний, II, 1954, 103).

2. перен., розм., рідко. Закласти, заснувати (гуртки, товариства і т. ін.).

В Галичині і на Уграх він позав’язував кружки [гуртки] (Фр., VIII, 1952, 235).

3. Дати зародки, утворити зав’язь (плодів, насіння).