позападати
ПОЗАПАДА́ТИ, а́є, док.
1. Запасти, опуститися (про все або багато чого-небудь; у багатьох місцях).
Позападали могили.
2. Запасти, ввалитися (про очі, щоки, боки і т. ін.).
Очища [у Харона] в лоб позападали (Котл., І, 1952, 130);
Щоки його [Кавуна] позападали, рум’янець зник, ніс загострився (Н.-Лев., II, 1956, 211);
У корів позападали боки (Кучер, Прощай.., 1957, 174).
3. Провалитися, заглибитися кудись (про все або багато чого-небудь, усіх або багатьох).
Стіни [хатини] покривились і позападали в землю (Фр., VIII, 1952, 342).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- позападати — позапада́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- позападати — -ає, док. 1》 Запасти, опуститися (про все чи багато чого-небудь; у багатьох місцях). 2》 Запасти, ввалитися (про очі, щоки, боки і т. ін.). 3》 Провалитися, заглибитися кудись (про все чи багато чого-небудь, усіх чи багатьох). Великий тлумачний словник сучасної мови
- позападати — ПОЗАПАДА́ТИ, а́є, док. 1. Запасти, опуститися (про все або багато чого-небудь; у багатьох місцях). Позападали могили. 2. Запасти, ввалитися (про очі, щоки, боки і т. ін.). Очища [у Харона] в лоб позападали (І. Словник української мови у 20 томах
- позападати — Позападати, -даємо, -єте гл. Впасть, запасть (о многихъ). Глибоко позападали у лоб його очі. Стор. МПр. 129. Словник української мови Грінченка