1. Словник української мови в 11 томах

позачиняний

ПОЗАЧИ́НЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до позачиня́ти.

За паровозом довгою низкою червоніють товарні, наглухо позачиняні вагони (Гончар, Партиз. іскра, 1958, 56);

// позачи́няно, безос. присудк. сл.

У дворі пусто-тихо, всюди позапирано, всюди позачиняно (Мирний, IV, 1955, 193).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. позачиняний — позачи́няний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. позачиняний — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до позачиняти. || позачиняно, безос. присудк. сл. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. позачиняний — ПОЗАЧИ́НЯНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до позачиня́ти. За паровозом довгою низкою червоніють товарні, наглухо позачиняні вагони (О. Гончар); // позачи́няно, пред. У дворі пусто-тихо, всюди позапирано, всюди позачиняно (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах