позгортати
ПОЗГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПОЗГО́РТУВАТИ, ую, уєш, док., перех.
1. Згорнути, скласти все або багато чого-небудь.
Позгортай одежу та поховай у скриню (Сл. Гр.);
// Зігнувши, вигнувши і т. ін. якимсь чином, надати певного положення (рукам, пальцям і т. ін.) (про всіх або багатьох).
Молодиці позгортували руки та важко зітхали (Н.-Лев., II, 1956, 330).
◊ Позгорта́ти ру́ки — те саме, що Згорну́ти ру́ки (про всіх або багатьох) ( див. рука́).
— А чого це ви поставали та руки позгортали..? (Н.-Лев., II, 1956, 265).
2. Згрібаючи, зібрати в одне місце все або багато чого-небудь.
Позгортати сміття докупи.
3. Згрібаючи, прибрати, скинути звідкись усе або багато чого-небудь.
*Образно. Я для нього білі цвіти збирала-плекала, оце ж мої пелюсточки вода позгортала (У. Кравч., Вибр., 1958, 117).
Значення в інших словниках
- позгортати — позгорта́ти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- позгортати — -аю, -аєш і рідко позгортувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Згорнути, скласти все чи багато чого-небудь. || Зігнувши, вигнувши і т. ін. якимсь чином, надати певного положення (рукам, пальцям і т. ін.) (про всіх чи багатьох). Великий тлумачний словник сучасної мови
- позгортати — ПОЗГОРТА́ТИ, а́ю, а́єш і рідко ПОЗГО́РТУВАТИ, ую, уєш, док., що. 1. Згорнути, скласти все або багато чого-небудь. Позгортай одежу та поховай у скриню (Сл. Б. Грінченка); // Зігнувши, вигнувши і т. ін. Словник української мови у 20 томах
- позгортати — Позгорта́ти, -та́ю, -єш гл. Свернуть (во множествѣ). Позгортай одежу та поховай у скриню. Кіевск. у. Словник української мови Грінченка