1. Словник української мови в 11 томах

познака

ПОЗНА́КА, и, ж.

1. Характерна ознака, прикмета і т. ін., за якими можна пізнати кого-, що-небудь.

Герман ані слухати не хотів скептичних уваг оберштайгера [старшого штейгера], що там, у тій ямі, нема ані сліду воску, що поклад глини, який там надибано, по всім геологічним познакам [за всіма геологічними познаками] виключає віск (Фр., VIII, 1952, 409).

2. Подряпина, рубець, рисочка, пляма і т. ін., залишені чим-небудь, зроблені кимсь; слід, відбиток чогось.

На мокрій землі лежить зблідла Юлька, а на скроні в неї запеклася кров’яна познака від гострої грані каменя (Шиян, Магістраль, 1934, 47).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. познака — позна́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. познака — Ознака, прикмета, знак; (від чого) слід, відбиток; ПОЗНАЧКА, познак. Словник синонімів Караванського
  3. познака — -и, ж. 1》 Характерна ознака, прикмета і т. ін., за якими можна пізнати кого-, що-небудь. 2》 Подряпина, рубець, рисочка, пляма і т. ін., залишені чим-небудь, зроблені кимсь; слід, відбиток чогось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. познака — ПОЗНА́КА, и, ж. 1. Характерна ознака, прикмета і т. ін., за якими можна пізнати кого-, що-небудь. Герман ані слухати не хотів скептичних уваг оберштайгера [старшого штейгера], що там, у тій ямі, нема ані сліду воску, що поклад глини, який там надибано... Словник української мови у 20 томах
  5. познака — ОЗНА́КА (те, що характеризує кого-, що-небудь, відрізняє від інших), ВЛАСТИ́ВІСТЬ, ОСОБЛИ́ВІСТЬ, РИ́СА, ПРИКМЕ́ТА, ВІДЗНА́КА, Я́КІСТЬ, ПОЗНА́КА, ПРИЗНА́КА розм., О́ЗНАК діал. Словник синонімів української мови
  6. познака — Познака, -ки ж. Мѣтка, знакъ, примѣта. Хиба під вечір або дуже зраня можна здогадатись, що там села, бо дим зніметься, а другої познаки нема, — сказано, в яру. Св. Л. 72. Познаки нема. Н. Вол. у. Словник української мови Грінченка