позолоть
ПО́ЗОЛОТЬ, і, ж., поет. Те саме, що позоло́та 1, 2.
*Образно. От постала в його уяві кімната, пофарбована світлими веселими тонами — блакить і позолоть… (Грим., Син.., 1950, 70);
Від особи Ореста Білинського падала позолоть на час і місце її ранньої молодості, й Олена підсвідомо ідеалізувала у своїх розповідях і Ліски, і життя в лісництві (Вільде, Сестри.., 1958, 5).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- позолоть — по́золоть іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- позолоть — -і, ж., поет. Те саме, що позолота 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- позолоть — ПО́ЗОЛОТЬ, і, ж., поет. Те саме, що позоло́та 1, 2. * Образно. От постала в його уяві кімната, пофарбована світлими веселими тонами – блакить і позолоть... (Я. Словник української мови у 20 томах
- позолоть — ПОЛУ́ДА (те, що показує когось, щось у кращому вигляді, ніж є насправді), ПОЗОЛО́ТА, ПО́ЗОЛОТЬ, ПОЗЛІ́ТКА, СУХОЗЛІТКА, СУХОЗЛО́ТИЦЯ, МІШУРА́ розм. Вона.. Словник синонімів української мови