поз’їжджатися

ПОЗ’ЇЖДЖА́ТИСЯ, а́ється, а́ємося, а́єтеся і ПОЗ’ЇЗДИ́ТИСЯ, и́ться, имо́ся, ите́ся, док. З’їхатися (про всіх або багатьох).

Фургони поз’їжджались до куреня (Н.-Лев., II, 1956, 32);

Новорічна вечірня пора з шахт сусідів склика до двора. Поз’їжджались сини, невістки (Рудь, Дон. зорі, 1958, 25);

Поз’їздились із чужих царств і із свого царства доктори і лікарі (Укр.. казки, легенди.., 1957, 216);

На панові іменини поз’їздилося дворянство з усього повіту (Мирний, IV, 1955, 160);

Нібито в місто поз’їздилися з усього округу дідичі й усе раду радять, як би придушити бунти (Головко, II, 1957, 280);

// безос.

Літо 1951 року.. Тарасові Шевченку відкривають у парку перший на американському континенті пам’ятник. Поз’їжджалося люду — звідусіль (Вітч., 3, 1964, 177);

День публічної кари опришків у Станіславі був наче святом для шляхти. Поз’їздилося їх з усієї околиці (Хотк., Довбуш, 1965, 330).