пойнятий

ПОЙНЯ́ТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до пойня́ти¹ 1-3.

Час від часу він одриває очі від води й зачаровано дивиться на пойняті густими лісами береги могутньої ріки (Ю. Бедзик, Вогонь.., 1960, 4);

Обличчя майора пойняте жовтизною (Гончар, Тронка, 1963, 158);

Юхим озирнувся на широкий луг зелений, на.. тінню пойняті дубові кущі (Ле, Вибр., 1939, 5);

І все те — і штормуюче море, і голубіюче небо, і далекі, ледь окреслені хмари — пойняте легеньким серпанком рухливого туману (Збан., Сеспель, 1961, 28);

Пойнятий містичним жахом, Ярема став обтрушуватися від сяйва, квапився в своїй безглуздій роботі (Загреб., Шепіт, 1966, 349);

Пойняті думками, запорожці їхали мовчки (Панч, Гомон. Україна, 1954, 53);

В запалих, пойнятих мукою очах промайнула іскорка радості (Жур., Звич. турботи, 1960, 180);

// пойня́то, безос. присудк. сл.

До кімнати увійшла господарка. Її обличчя було пойнято якимсь жахом (Досв., Вибр., 1959, 72).