покачатися

ПОКАЧА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, док.

1. Перевертаючись, перевалюватися якийсь час з боку на бік на чому-небудь або в чому-небудь (про людей і тварин).

А нехай, здоровий, зробить що Чіпка, — нехай з’їсть лишній шматок хліба, чи покачається в калюжі… (Мирний, І, 1949, 146);

— Тут треба коні попасти, та й самі покачаємось в траві (Свидн., Люборацькі, 1955, 208);

— Тільки ви он штани пригасіть, штани на вас тліють. .. — Ляж та покачайсь! (Гончар, II, 1959, 236);

Свині вимиються чисто, Покачаються в піску (Позн., Ми зростаєм.., 1960, 77);

// розм. Відпочиваючи, полежати.

— Тепер, поки Параска буде.. чай готувати, ми підемо до кабінету, покачаємось трохи і покуримо (Мирний, IV, 1955, 367);

— Мамо! годі вам спати! вставайте та в печі розтоплюйте! — крикнула й собі Мотря з полу, — а я трошки покачаюсь! (Н.-Лев., II, 1956, 289).

2. Почати котитися, впавши, звалившись звідки-небудь.

Та спереду як турнув [кабан] Вовка головою! То так бідний старигань З гори й покачався… (Руд., Старий вовк, 1958, 12);

*Образно. Вони [хатки], побігши з гори вниз, з переляком зупинились над самим стрімким місцем, боячись впасти, покачатись вниз і впірнути в таємничі води Дніпра (Коцюб., III, 1956, 43).

3. рідко. Побігти, кинутися, податися куди-небудь.

Текля бігала по подвір’ї, вгледіла і покачалась до його, кричучи: «татко! тат-ко!» (Свидн., Люборацькі, 1955, 9).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

покачатися

Значення в інших словниках