покашлювати
ПОКА́ШЛЮВАТИ, юю, юєш, недок. Кашляти потроху або час від часу.
Тремтячи з холоду та все покашлюючи, він накинув на себе старий, споловілий на плечах мундир (Коцюб., II, 1955, 434);
Він починає нидіти, покашлювати, і в нього розвиваються сухоти (Коб., II, 1956, 302);
— Як же там на заводах у вас тепер? — ..заговорив Данько до продзагонця. — Трудно, товаришу, — відповів той, простуджено покашлюючи (Гончар, II, 1959, 160);
// Навмисне неголосно кашляти, щоб привернути увагу або попередити про що-небудь.
Під дверима покашлював Яків Майборода, даючи цим знати, що вже б давно пора Марії вийти (Кучер, Чорноморці, 1956, 282);
// Кашляти, перебуваючи у стані збудження, нервування, нерішучості і т. ін.
Коли скрута розкривала перед ним свої тривожні обрії, він мав звичку покашлювати (Рибак, Переясл. Рада, 1948, 280);
Біля потяга заметушилися, захвилювались.. Чоловіки без потреби голосно покашлювали, підкручували вуса, зиркали в той бік (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 13).
Значення в інших словниках
- покашлювати — пока́шлювати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- покашлювати — див. кашляти Словник синонімів Вусика
- покашлювати — -юю, -юєш, недок. Кашляти потроху або час від часу. || Навмисне неголосно кашляти, щоб привернути увагу або попередити про що-небудь. || Кашляти, перебуваючи у стані збудження, нервування, нерішучості і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- покашлювати — ПОКА́ШЛЮВАТИ, юю, юєш, недок. Кашляти потроху або час від часу. Тремтячи з холоду та все покашлюючи, він накинув на себе старий, споловілий на плечах мундир (М. Коцюбинський); Він починає нидіти, покашлювати, і в нього розвиваються сухоти (О. Словник української мови у 20 томах
- покашлювати — КА́ШЛЯТИ (судорожно, напружено видихати з хрипінням і шумом); КАХИ́КАТИ розм. (злегка); БУХИ́КАТИ розм. (сильно); ПОКА́ШЛЮВАТИ, ПОКАХИ́КУВАТИ розм. (потроху або час від часу); ПИ́РХАТИ (судорожно). — Док. Словник синонімів української мови