1. Словник української мови в 11 томах

покмітити

ПОКМІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., перех., діал. Помітити.

Покмітив князь, що Іван насміхається з нього, і весь спалахнув гнівом (Фр., III, 1950, 148);

Баба заговорилася і не покмітила, як станула на ногу Тополюковому сусідові (Черемш., Тв., 1960, 164).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покмітити — Покміти́ти: Покмі́тити: — помітити [51] — помітити, зауважити [16] Словник з творів Івана Франка
  2. покмітити — покмі́тити дієслово доконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  3. покмітити — Покмі́тити. Відзначити, помітити. Не була з хлопського стану се він покмітив зараз (Коб., Природа, 14). Українська літературна мова на Буковині
  4. покмітити — -ічу, -ітиш, док., перех., зах. Помітити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. покмітити — ПОКМІ́ТИТИ, і́чу, і́тиш, док., кого, що, діал. Помітити. Покмітив князь, що Іван насміхається з нього, і весь спалахнув гнівом (І. Франко); Баба заговорилася і не покмітила, як станула на ногу Тополюковому сусідові (Марко Черемшина). Словник української мови у 20 томах
  6. покмітити — ДОДУ́МАТИСЯ до чого (розмірковуючи, зробити певні висновки), ЗМІРКУВА́ТИ що, ДОМІРКУВА́ТИСЯ, ВИ́МІРКУВАТИ що, ПРИДУ́МАТИ що, ДОДУ́МАТИ що, ДІЙТИ́ чого, до чого, ДОБРА́ТИ (ДІБРА́ТИ) чого, розм., ПРИХИТРИ́ТИСЯ з інфін., розм. Словник синонімів української мови