1. Словник української мови в 11 томах

поколивати

ПОКОЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док.

1. перех. Змусити коливатися.

2. неперех., перен., розм. Док. до колива́ти 2.

Федір, п’яний, у своєму пишному уборі, поколивав через двір (Мирний, IV, 1955, 228).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поколивати — поколива́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. поколивати — -аю, -аєш, док. 1》 перех. Змусити коливатися. 2》 неперех., перен., розм. Док. до коливати 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поколивати — ПОКОЛИВА́ТИ, а́ю, а́єш, док. 1. що. Змусити коливатися. 2. перен., розм. Док. до колива́ти 2. Федір, п'яний, у своєму пишному уборі, поколивав через двір (Панас Мирний). Словник української мови у 20 томах
  4. поколивати — Поколива́ти, -ва́ю, -єш гл. = поколихати. Словник української мови Грінченка