1. Словник української мови в 11 томах

поколихати

ПОКОЛИХА́ТИ, поколишу́, поколи́шеш і рідко поколиха́ю, поколиха́єш, док., перех. і неперех.

1. Колихати якийсь час.

Поколише гарячий вітер одіж на людині, обсушить піт (Л. Укр., І, 1951, 304);

Поколихають мене Адріатики води суворі, — Буду благати не раз я бурепінних богів (Зеров, Вибр., 1966, 296);

— Нічого, Свириде, прийдеш поколихати дитя, — заспокоює його Марійка (Стельмах, II, 1962, 249).

2. Змусити колихатися; захитати.

Великан упав, Об землю вдаривсь головою І кріпость всю поколихав (Котл., І, 1952, 239).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поколихати — поколиха́ти дієслово доконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. поколихати — поколишу, поколишеш і рідко поколихаю, поколихаєш, док., перех. і неперех. 1》 Колихати якийсь час. 2》 Змусити колихатися; захитати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. поколихати — ПОКОЛИХА́ТИ, поколишу́, поколи́шеш і рідко поколиха́ю, поколиха́єш, док., кого, що і без прям. дод. 1. Колихати якийсь час. Поколише гарячий вітер одіж на людині, обсушить піт (Леся Українка); Поколихають мене Адріатики води суворі... Словник української мови у 20 томах
  4. поколихати — Поколихати, -хаю, (-шу), -єш (-шеш) гл. Поколыхать, покачать. Од кулішу ніг не поколишу. Ном. № 12323. Ой нехай мої шитії рукава буйний вітер да поколише. Чуб. V. 605. Словник української мови Грінченка