1. Словник української мови в 11 томах

покоритель

ПОКОРИ́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто покорив або покоряє кого-, що-небудь.

Тоді Василь Береза втішався почуттям власної зверхності над Терезкою. І скільки лиха спричинила йому та насолода покорителя! (Томч., Готель.., 1960, 313);

Усе прогресивне людство разом з нами.. славить нашу Вітчизну, яка зростила відважних покорителів міжзоряних далей (Рад. Укр., 18.VI 1963, 1).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покоритель — покори́тель іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. покоритель — див. ворог Словник синонімів Вусика
  3. покоритель — -я, ч. Той, хто покорив або покоряє кого-, що-небудь. Покорителі Космосу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. покоритель — ПОКОРИ́ТЕЛЬ, я, ч. Той, хто покорив або покоряє кого-, що-небудь. Тоді Василь Береза втішався почуттям власної зверхності над Терезкою. І скільки лиха спричинила йому та насолода покорителя! (М. Словник української мови у 20 томах
  5. покоритель — ЗАГА́РБНИК (той, хто насильно захоплює чужу територію, поневолює інші народи), ЗАВОЙО́ВНИК, АГРЕ́СОР, НАПА́ДНИК, НАПА́СНИК рідше, КОНКІСТА́ДО́Р (КОНКВІСТА́ДО́Р) перев. мн. Словник синонімів української мови