1. Словник української мови в 11 томах

покорчений

ПОКО́РЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до поко́рчити.

Загрозливо розмахував [Дем’ян Кізка] покорченими ревматизмом руками (Крот., Сини.., 1948, 42);

*Образно. Гримнув вибух. Задвигтіли і врізалися в землю покорчені шматки третьої гармати (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 649);

Знову потягнулись обабіч дороги шереги важких, покорчених, спотворених надто довгим життям вікових дубів (Собко, Срібний корабель, 1961, 135).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покорчений — поко́рчений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. покорчений — див. кривий Словник синонімів Вусика
  3. покорчений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до покорчити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. покорчений — ПОКО́РЧЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до поко́рчити. Загрозливо розмахував [Дем'ян Кізка] покорченими ревматизмом руками (Є. Кротевич); * Образно. Гримнув вибух. Задвигтіли і врізалися в землю покорчені шматки третьої гармати (М. Словник української мови у 20 томах