1. Словник української мови в 11 томах

покрадений

ПОКРА́ДЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до покра́сти.

Тут починалися рахунки за спаш або за якесь покрадене жито (Коцюб., І, 1955, 322);

// покра́дено, безос. присудк. сл.

[Харко:] Ви знаєте добре самі, що у мене коней покрадено, корова здохла (К.-Карий, II, 1960, 123);

// у знач. ім. покра́дене, ного, с. Украдені речі.

— Догнати його треба було, затримати й обшукати. Не міг же він десь далеко сховати покрадене (Трубл., І, 1955, 88).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покрадений — покра́дений дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. покрадений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до покрасти. || покрадено, безос. присудк. сл. || у знач. ім. покрадене, -ного, с. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. покрадений — ПОКРА́ДЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до покра́сти. Тут починалися рахунки за спаш або за якесь покрадене жито (М. Коцюбинський); // покра́дено, безос. пред. [Харко:] Ви знаєте добре самі, що у мене коней покрадено, корова здохла (І. Карпенко-Карий); // у знач. Словник української мови у 20 томах