1. Словник української мови в 11 томах

покрай

ПОКРА́Й, прийм., з род. в. Понад краєм, понад краями; скраю.

Покрай улиць поспішали Заспані дівчата (Шевч., І, 1963, 249);

Покрай лісу таємничо біліють стовбури осик та берез (Л. Укр., III, 1952, 213).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покрай — покра́й прийменник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. покрай — прийм., з род. в. Понад краєм, понад краями; скраю. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. покрай — ПОКРА́Й, прийм., з род. в. Понад краєм, понад краями; скраю. Покрай улиць поспішали Заспані дівчата (Т. Шевченко); Покрай лісу таємничо біліють стовбури осик та берез (Леся Українка). Словник української мови у 20 томах