покривитися

ПОКРИВИ́ТИСЯ, ривлю́ся, ри́вишся; мн. покри́вляться; док.

1. Стати кривим; зігнутися, викривитися.

Од суму уся моя постать, Мов лук, покривилась, Од туги мій стан ізігнувся (Крим., Вибр., 1965, 278);

// Змінитися, перекоситися від болю, плачу або якихось почуттів (про обличчя, рот, губи).

Підкралось темне страхіття — застукало… Кожного рвонуло за серце, покривились болісно обличчя (Вас., II, 1959, 35);

Вона бачить, що все обличчя Насті зрошене слізьми, що її вуста зблякли і покривилися від плачу (Речм., Весн. грози, 1961, 108);

// Схилитися набік; покоситися.

Що то за .. хатиночка стоїть, як вона у землю увійшла й покривилася (Вовчок, І, 1955, 288);

Двері покривилися, не пристають щільно (Мирний, IV, 1955, 249).

2. Зробити гримасу від болю або виражаючи незадоволення, презирство і т. ін.

Інший давно б уже зваливсь із ніг, а Кирило Тур видержав усі чотири киї, не покривившись (П. Куліш, Вибр., 1969, 146);

З’ясувавши, в чім річ, Килигей презирливо покривився (Гончар, II, 1959, 74).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me