покришений

ПОКРИ́ШЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до покриши́ти.

Він кладе в казанок все, що треба.. Спочатку картоплю, сіль, дрібно покришену й підсмажену цибулю і лавровий лист (Кол., Терен.., 1959, 39);

// У знач. прикм.

На столі серед хати стояли бутлі з горілкою, валялись шматки й скибки покраяних паляниць і житнього хліба, покришена ковбаса й сало (Н.-Лев., І, 1956, 181);

Оксана Остапівна якраз поралась біля хати: розвішувала коло віконниць покришені яблука, щоб швидше прив’яли на сонці (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 76).

2. у знач. прикм. Який покришився.

Дрібно покришена крига, підхоплена сильною течією, проносилася повз них (Трубл., Лахтак, 1953, 38).