покручувати
ПОКРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., перех. і неперех.
1. Крутити час від часу.
Покручуючи на вказівному пальці ключі, з апатичним виглядом рушив [Петя] на корівник (М. Ю. Тарн., Як на.. ниві, 1958, 140);
Цвірчить і стриба горобець перед котом, що вловив гороб’я і, міцно здавивши зубами, покручує довгим хвостом та висвічує хижо очима (Мирний, IV, 1955, 300);
Буйволи, покручуючи мохнатими горбами.., звернули в селі до свого обійстя (Коцюб., І, 1955, 398);
Корній Кирилович був у доброму настрої. Сидів на своєму звичайному місці, покручував чорного вуса, вдоволено поблискував циганськими очима (Збан., Малин. дзвін, 1958, 88).
2. Крутити потроху.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- покручувати — покру́чувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- покручувати — -ую, -уєш, недок., перех. і неперех. 1》 Крутити час від часу. 2》 Крутити потроху. Великий тлумачний словник сучасної мови
- покручувати — ПОКРУ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., що. 1. Крутити час від часу. Покручуючи на вказівному пальці ключі, з апатичним виглядом рушив [Петя] на корівник (М. Словник української мови у 20 томах
- покручувати — КРУТИ́ТИ (надавати чомусь обертового руху, рухати по колу), ОБЕРТА́ТИ, ВЕРТІ́ТИ, ПОВЕРТА́ТИ, КРУЖЛЯ́ТИ, КРУЖА́ТИ розм., КРУЖЕЛЯ́ТИ (КРУЖЕНЯ́ТИ) розм., МЛИНКУВА́ТИ розм.; ВИ́ХОРИТИ розм., ВИ́ХРИ́ТИ розм. Словник синонімів української мови