1. Словник української мови в 11 томах

покрівельник

ПОКРІВЕ́ЛЬНИК, а, ч. Робітник, який криє покрівлі (у 1 знач.); фахівець з цієї справи.

Я починаю згадувати, що бачив колись у дитинстві, як у нас покрівельники крили соломою хату (Збан., Єдина, 1959, 343);

Численну групу ремісників, що складалася з ряду самостійних ремісничих професій, становили самі будівельники. Сюди належали архітектори, каменярі, покрівельники, які покривали будівлі свинцевими або мідними листами (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 431).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покрівельник — покріве́льник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. покрівельник — -а, ч. Робітник, який криє покрівлі (у 1 знач.); фахівець із цієї справи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. покрівельник — ПОКРІВЕ́ЛЬНИК, а, ч. Робітник, який криє покрівлі (у 1 знач.); фахівець з цієї справи. Я починаю згадувати, що бачив колись у дитинстві, як у нас покрівельники крили соломою хату (Ю. Словник української мови у 20 томах