1. Словник української мови в 11 томах

покріпити

ПОКРІПИ́ТИ¹, плю́, пи́ш; мн. покріпля́ть; док., розм. Те саме, що покріпи́тися¹.

— Покріплю ще, потерплю трохи, — не вгамується — покину! — .. сказала Мар’я (Мирний, III, 1954, 73).

ПОКРІПИ́ТИ² див. покрі́плювати.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покріпити — покріпи́ти 1 дієслово доконаного виду кріпитися якийсь час розм. покріпи́ти 2 дієслово доконаного виду підкріпити розм. Орфографічний словник української мови
  2. покріпити — I -іплю, -іпиш; мн. покріплять; док., розм. Те саме, що покріпитися I. II див. покріплювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. покріпити — ПОКРІПИ́ТИ¹, плю́, пи́ш; мн. покріпля́ть; док., розм. Те саме, що покріпи́тися¹. – Покріплю ще, потерплю трохи, – не вгамується – покину! – .. сказала Мар'я (Панас Мирний). ПОКРІПИ́ТИ² див. покрі́плювати. Словник української мови у 20 томах
  4. покріпити — покріпи́ти зміцнити (ст): Сон покріпив її; все, що було прикре або неприємне вчора, передучора і в цілій минувшині, тепер немов не існувало для неї (Франко) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. покріпити — Покріпити, -ся см. покріпляти, -ся. Словник української мови Грінченка