1. Словник української мови в 11 томах

покріпляючий

ПОКРІПЛЯ́ЮЧИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. теп. ч. до покріпля́ти;

// У знач. прикм.

Хома за хвилю одержав бляшанку з покріпляючим напоєм (Ков., Тв., 1958, 41).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. покріпляючий — ПОКРІПЛЯ́ЮЧИЙ, а, е, розм. Дієпр. акт. до покріпля́ти; // у знач. прикм. Хома за хвилю одержав бляшанку з покріпляючим напоєм (С. Ковалів). Словник української мови у 20 томах