покусати
ПОКУСА́ТИ, а́ю, а́єш, док., перех.
1. Укусити багатьох, у багатьох місцях; скусати (все або багато чого-небудь).
Вже й сама [мати] злякалася, почувши про собак, і стала кругом оглядати, чи не покусали де, чи не порвали де… (Кв.-Осн., II, 1956, 437);
Бджоли покусали їй [Оришці] і вид, і руки, і литки (Н.-Лев., IV, 1956, 198).
2. Захопивши зубами, стиснути, прикусити кілька разів.
Вона в одну мить пригладила обома долонями щоки і разом з тим покусала свої сині губи (Н.-Лев., II, 1956, 119);
Коли Каргат і Ганна Іванівна розлучились, він [Частій] замислено покусав собі палець, думаючи приблизно так, як за хвилину до того думав Васюта (Шовк., Інженери, 1956, 262).
3. Розкусити все або багато чого-небудь.
За ваш, мамо, подарунок спасибі вам, — дякував Іван. — Горіхи ми покусали колективно (Качура, Вибр., 1953, 350).
Значення в інших словниках
- покусати — -аю, -аєш, док., перех. 1》 Укусити багатьох, у багатьох місцях; скусати (все чи багато чого-небудь). 2》 Захопивши зубами, стиснути, прикусити кілька разів. 3》 Розкусити все чи багато чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- покусати — покуса́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- покусати — ПОКУСА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що. 1. Укусити багатьох, у багатьох місцях; скусати (все або багато чого-небудь). Вже й сама [мати] злякалася, почувши про собак, і стала кругом оглядати, чи не покусали де, чи не порвали де... (Г. Словник української мови у 20 томах
- покусати — КУСА́ТИ (ранити зубами, жалом, хоботком тощо); ГРИ́ЗТИ (сильно хапати зубами; сильно жалити); ПРОКУ́ШУВАТИ (зубами наскрізь); ЗАКУ́ШУВАТИ (здавлювати, захоплюючи зубами); ЖАЛИ́ТИ, ТЯ́ТИ (ТНУ́ТИ), ШПИГА́ТИ, ЖИГА́ТИ розм. Словник синонімів української мови
- покусати — Покуса́ти, -са́ю, -єш гл. Покусать. Собаки злі, покусають. Шевч. 83. Словник української мови Грінченка