покутниця
ПОКУ́ТНИЦЯ, і, ж., дорев. Жін. до поку́тник.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- покутниця — жін. до покутник Словник церковно-обрядової термінології
- покутниця — -і. Жін. до покутник. Великий тлумачний словник сучасної мови
- покутниця — поку́тниця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- покутниця — ПОКУ́ТНИЦЯ, і, ж., іст. Жін. до поку́тник. Підняла похилену голову, і зіниці блиснули вогнем. Перед отцем Григорієм стояла не смирна покутниця, а горда володарка (Б. Лепкий). Словник української мови у 20 томах
- покутниця — Покутниця, -ці ж. Кающаяся, отбывающая покаяніе, эпитемію. К. МБ. XI. 157. Иди до тої Покутниці, шо щиро покутуї, Богу сі молит. Гн. II. 98. Словник української мови Грінченка