полова
ПОЛО́ВА, и, ж.
1. Відходи при обмолочуванні й очищуванні зерна хлібних злаків, льону та деяких інших культур, що використовується переважно як корм для тварин.
Зерно збирали в більшості колгоспів разом з половою, щоб зберегти і такий цінний корм, як гречана полова (Рад. Укр., 16.IX 1961, 3);
Той хліб, що їли люди, був випечений з усякої всячини: там була й полова з остюками, і земля з куколем та горошком (Мирний, IV, 1955, 255);
Корови милостиво похитують головами й знову утоплюють їх у вогкі цебра з запареною половою (Стельмах, II, 1962, 310);
Полова, немов зграя дрібних блідо-жовтих метеликів, стрімко зривалася з сита і потім тихо осідала на долівці (Кир., Вибр., 1960, 380);
*У порівн. Мов полова, розсіяна з купи буйним вітром, так розсіялась їх [монголів] сила по долині (Фр., VI, 1951, 129).
2. перен. Що-небудь невагоме, несерйозне, таке, що не має цінності, суттєвого значення.
Важко працювати без критики,.. трудно йти у темряві, напомацки, не відаючи — чи що даєш: зерно чи полову? (Коцюб., III, 1956, 196);
[Горський:] Рубати з плеча, звичайно, не потрібно. Але з’ясувати, де тут зерно, а де полова, ми зобов’язані (Лев., Нові п’єси, 1956, 24).
Значення в інших словниках
- полова — див. залишок Словник синонімів Вусика
- полова — -и, ж. 1》 Відходи при обмолочуванні й очищуванні зерна хлібних злаків, льону та деяких інших культур, що використовуються перев. як корм для тварин. 2》 перен. Що-небудь невагоме, несерйозне, таке, що не має цінності, суттєвого значення. Великий тлумачний словник сучасної мови
- полова — поло́ва іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
- полова — ПОЛО́ВА, и, ж. 1. Відходи при обмолочуванні й очищуванні зерна хлібних злаків, льону та деяких інших культур, що використовуються переважно як корм для тварин. Словник української мови у 20 томах
- полова — ДРІБНИ́ЦЯ (щось незначне, не варте особливої уваги; те, що не має цінності для когось), ДРІ́Б'ЯЗОК, ДРІБНО́ТА розм., ПУСТЕ́ розм., ДЕ́ЩИЦЯ розм., АБИ́ЩИЦЯ розм., АБИ́ЩО розм., ДУРНИ́ЦЯ розм., ДУРНИ́ЧКА розм., НІКЧЕ́МНИЦЯ розм., ДУ́РОЩІ розм. Словник синонімів української мови