половити
ПОЛОВИ́ТИ, ловлю́, ло́виш; мн. поло́влять; док., перех.
1. Зловити всіх або багатьох.
Дяк і паламар половили всіх ворон і прив’язали кожній до ноги довгий мотузок, кінець якого тримав панотець (Казки Буковини.., 1968, 19);
Погоничі половили коней і позапрягали (Н.-Лев., II, 1956, 33).
2. Ловити якийсь час.
Данько Яресько, добувшись до води, одразу шубовснув купатися, шкодуючи, що не захопив рибальської снасті, а то ще міг би й риби половити (Гончар, І, 1959, 40);
В уяві виникає та річка, що ось зараз за училищем, де під час великої перерви або після занять можна скупатися, повудити рибу, половити раків (Багмут, Щасл. день.., 1951, 115).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- половити — I пол`овити-влю, -виш, недок., перех., зах. Зшивати нашвидкуруч. II полов`ити-ловлю, -ловиш; мн. половлять; док., перех. 1》 Зловити всіх чи багатьох. 2》 Ловити якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- половити — полови́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- половити — ПОЛОВИ́ТИ, ловлю́, ло́виш; мн. поло́влять; док., кого. 1. Зловити всіх або багатьох. Дяк і паламар половили всіх ворон і прив'язали кожній до ноги довгий мотузок, кінець якого тримав панотець (з казки); Погоничі половили коней і позапрягали (І. Словник української мови у 20 томах
- половити — Половити, -влю́, -виш гл. Поймать; переловить, выловить. Взяли коника половили. Чуб. V. 799. Коли б половили щуку велику. Рудч. Ск. І. 81. Як рибу в сак, половив. Ном. № 1649. Чи половила вже курчата? Харьк. --------------- Половити, -влю, -виш гл. Сметывать, сшивать на живую нитку. Шух. І. 153. Словник української мови Грінченка