полосонути
ПОЛОСОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм.
1. перех. Підсил. до полосну́ти;
// безос.
По одвірку полосонуло скалками (Баш, Надія, 1960, 207);
*Образно. Слово «діти» аж полосонуло болем по серці споконвічного наймита, нагадало про його нещастя (Стельмах, І, 1962, 375).
2. неперех. Сильно политися.
Дощ полосонув мов з відра. По крутих виступах йти стало слизько (Цюпа, Краяни, 1971, 161).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- полосонути — -ну, -неш, док., розм. 1》 перех. Підсил. до полоснути. || безос. 2》 неперех. Сильно политися. Великий тлумачний словник сучасної мови
- полосонути — полосону́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- полосонути — ПОЛОСОНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., розм. 1. кого. Підсил. до полосну́ти; // безос. * Образно. Слово “діти” аж полосонуло болем по серці споконвічного наймита, нагадало про його нещастя (М. Стельмах); По одвірку полосонуло скалками (Яків Баш). 2. без прям. дод. Словник української мови у 20 томах
- полосонути — БЛИ́СНУТИ (дати блиск, виділитися блиском), МИГНУ́ТИ, СПАЛАХНУ́ТИ підсил., ВИ́БЛИСНУТИ підсил., БЛИСКОНУ́ТИ підсил. розм., ПАЛАХНУ́ТИ підсил. розм.; ЗБЛИ́СНУТИ (слабко); ПРОБЛИ́СНУТИ (слабко крізь яку-небудь перешкоду); КРЕСНУ́ТИ (КРЕСОНУ́ТИ) підсил. Словник синонімів української мови