1. Словник української мови в 11 томах

полохати

ПОЛО́ХАТИ, аю, аєш, недок., перех. Вселяти страх кому-небудь; лякати.

[Молодиця:] Тьфу ти, нечиста сила! Злякав — насилу на ногах вдержалась; тиняється скрізь.. та людей полоха (Вас., III, 1960, 25);

Він, обіп’явшись білим простирадлом та ставши на сукуваті диби-ходулі, ішов по садках полохати закоханих (Гончар, IV, 1960, 79);

// Вселяти занепокоєння, хвилювання.

Нічого не трапиться зі мною, мамо. Ти просто сама себе полохаєш (Кочура, Зол. грамота, 1960, 36);

// Лякаючи кого-небудь, примушувати схоплюватися з місця, тікати, кидатися врозтіч і т. ін.

Закинули рибалки сітку, одпливли вгору й почали бовтами полохать рибу (Н.-Лев., І, 1956, 60);

Дівча бігло босими ноженятами навпростець по ріллі і полохало перед собою галич (Панч, В дорозі, 1959, 48);

Князі та бояри лови для своєї втіхи влаштовують, а смердів женуть у ліс, щоб диких кабанів полохали та до мисливців гнали (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 274);

*Образно. — Вони почнуть сміятися, гордувати нами, а се — тільки буде полохати наше щастя (Мирний, III, 1954, 244).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полохати — ПОЛОШИТИ, лякати, страхати, наполохувати, розполохувати, кн. вселяти страх, с. сіяти паніку <�неспокій>; (птахів) розганяти; полошкати. Словник синонімів Караванського
  2. полохати — див. лякати Словник синонімів Вусика
  3. полохати — -аю, -аєш, недок., перех. Викликати страх у кого-небудь; лякати. || Викликати занепокоєння, хвилювання. || Лякаючи кого-небудь, примушувати схоплюватися з місця, тікати, кидатися врозтіч і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. полохати — поло́хати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  5. полохати — ПОЛО́ХАТИ, аю, аєш, недок., кого і без прям. дод. Вселяти страх кому-небудь; лякати. [Молодиця:] Тьфу ти, нечиста сила! Злякав – насилу на ногах вдержалась; тиняється скрізь .. та людей полоха (С. Словник української мови у 20 томах
  6. полохати — ЛЯКА́ТИ (виклика́ти почуття страху, переляку), СТРАХА́ТИ, СТРАШИ́ТИ, ПОГРО́ЖУВАТИ, СПОЛО́ХУВАТИ, ПОЛО́ХАТИ, СТРАЩА́ТИ розм. рідше, СПУ́ДЖУВАТИ діал., ЖАХА́ТИ підсил. — Док. Словник синонімів української мови
  7. полохати — Поло́хати, -хаю, -хаєш і полоши́ти, -шу́, -ло́шиш, -шать Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. полохати — Поло́хати, -хаю, -єш гл. Пугать. Се тая Солоха, що кури полоха. н. п. Побачила, що так полоха Еол синка, що аж захляв. Котл. Ен. І. 12. Словник української мови Грінченка