полум’яний

ПОЛУМ’Я́НИЙ, а, е.

1. Який яскраво горить, палає; охоплений полум’ям.

Палало село. Шматки розірваних снарядами полум’яних стріх вибухали високо вгору і розліталися червоними птахами в димному небі (Довж., Зач. Десна, 1957, 94).

2. перен. Дуже гарячий; пекучий, жаркий.

Вона жде, щоб її цілували не мої, а інші губи — полум’яні й трепетні (Ткач, Жди.., 1959, 86).

3. перен. Який має колір вогню; червоний.

Завтра, а може, ще й до вечора розкриється вся полум’яна чашечка маку (Чорн., Визвол. земля, 1959, 63);

Діти пройшли з барабанами, Пов’язані галстуками полум’яними (Мур., Осінні сурми, 1964, 71);

// Який яскраво блищить, світиться, переливається.

Місто вже обвішало себе полум’яним намистом електричних ліхтарів (Руд., Остання шабля, 1959, 104);

Назбираю за долиною Теплих зір полум’яних (Мал., Звенигора, 1959, 40).

4. перен. Який відзначається пристрасною відданістю справі.

Це був полум’яний борець [Леся Українка] за соціальне визволення батьківщини, за свободу людської думки (Рильський, IX, 1962, 39);

Геніальний український письменник, видатний громадський діяч, полум’яний революціонер-демократ Іван Франко відіграв велику роль у розвитку суспільних наук (Ком. Укр., 8, 1966, 61);

// Палкий, пристрасний.

Як поїзди, гуркочуть будні — і не вмирають незабутні Сергій Тюленін бойовий, Любов Шевцова полум’яна, спокійна Громова Уляна (Уп., Вірші.., 1957, 91);

// Сповнений запалу, пориву, пристрасті.

— А підведіть мене, я встану, — промовив хворий: — Не впаду. Піду, подяку полум’яну радянським людям я складу (Тич., II, 1957, 274);

Славний син українського народу Т. Г. Шевченко своїм пристрасним, полум’яним.. словом будив серед народних мас протест проти свавілля царизму (Визначні місця Укр., 1958, 18);

// Який виражає запал, порив, пристрасть.

Полум’яні очі.

5. перен. У який відбуваються бурхливі події.

Пролинуло й третє полум’яне літо. Україна палала від Дону до Дніпра (Довж., І, 1958, 314);

Я славлю серцем сорок літ Мій Жовтень полум’яний (Мас., Сорок.., 1957, 13).