1. Словник української мови в 11 томах

полупаний

ПОЛУ́ПАНИЙ, а, е, діал.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до полупа́ти.

Дрова були не тілько поскидані з воза, але також порубані, полупані і поскладані на купу (Фр., III, 1950, 142).

2. у знач. прикм. Який полупався, потріскався; облуплений, потрісканий.

Оселя подірчавіла, покришка на димарі зсунулась, стіни полупані, оббиті… (Мирний, І, 1954, 89);

На порепаному та полупаному віку скрині сяяла ціла картина (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 60).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полупаний — -а, -е, діал. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до полупати. 2》 у знач. прикм. Який полупався, потріскався; облуплений, потрісканий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полупаний — полу́паний дієприкметник порубаний, поколотий діал. Орфографічний словник української мови
  3. полупаний — ПОЛУ́ПАНИЙ, а, е, діал. 1. Дієпр. пас. до полупа́ти. Дрова були не тілько поскидані з воза, але також порубані, полупані і поскладані на купу (І. Франко). 2. у знач. прикм. Який полупався, потріскався; облуплений, потрісканий. Словник української мови у 20 томах