1. Словник української мови в 11 томах

полюбовниця

ПОЛЮБО́ВНИЦЯ, і, ж., розм. Те саме, що коха́нка 1.

[Палажка:] Ти ж панська полюбовниця, чи зручно ж тобі об Юркові думати? (Кроп., III, 1959, 57);

Багато енергії, неприємностей, нещастя коштувала йому ця молода, ефектна вдова.., яка нізащо не бажала стати просто полюбовницею матроса, а вимагала церковного шлюбу (Ю. Янов., Мир, 1956, 108).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полюбовниця — див. кохана Словник синонімів Вусика
  2. полюбовниця — -і, ж., розм. Те саме, що коханка 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. полюбовниця — полюбо́вниця іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  4. полюбовниця — ПОЛЮБО́ВНИЦЯ, і, ж., розм. Те саме, що коха́нка 1. [Палажка:] Ти ж панська полюбовниця, чи зручно ж тобі об Юркові думати? (М. Кропивницький); Багато енергії, неприємностей, нещастя коштувала йому ця молода, ефектна вдова.. Словник української мови у 20 томах
  5. полюбовниця — КОХА́НКА (жінка або дівчина, що перебуває в позашлюбному зв'язку з чоловіком), ЛЮ́БКА розм., ПОЛЮБО́ВНИЦЯ розм., ПА́СІЯ заст., ЛЮБА́СКА діал. Став вимагати (пан), щоб малював його утриманок, яких було... Ат, що лічити чужих коханок!.. (Вас. Словник синонімів української мови
  6. полюбовниця — Полюбо́вниця, -ці; -ниці, -ниць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. полюбовниця — Полюбовниця, -ці ж. Любовница. Ой поїду я селом-улицею, здибаюсь з полюбовницею. Чуб. V. 91. Словник української мови Грінченка