полярник
ПОЛЯ́РНИК, а, ч. Дослідник полярних районів, учасник полярної експедиції, зимівник полярної станції.
Вивчення Центральної Арктики з дрейфуючої криги стало основним методом радянських полярників (Рад. Укр., 13.I 1965, 3).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- полярник — -а, ч. Дослідник полярних районів, учасник полярної експедиції, зимівник полярної станції. Великий тлумачний словник сучасної мови
- полярник — поля́рник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- полярник — ПОЛЯ́РНИК, а, ч. Дослідник полярних районів, учасник полярної експедиції; зимівник полярної станції. В Арктиці та Антарктиці полярники проводять систематичні спостереження за станом навколишнього середовища (з наук.-попул. літ.). Словник української мови у 20 томах