1. Словник української мови в 11 томах

полярон

ПОЛЯРО́Н, у, ч., спец. Особливий стан електронів у кристалі, коли електрон поляризує навколишнє середовище.

Українські вчені розробили фундаментальну теорію поляронів, яка істотно змінила електронну теорію іонних кристалів (Ком. Укр., 6, 1969, 49).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полярон — -у, ч., спец. Особливий стан електронів у кристалі, коли електрон поляризує навколишнє середовище. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. полярон — поляро́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  3. полярон — ПОЛЯРО́Н, у, ч., спец. Квантовий стаціонарний стан електронів у кристалі, коли електрон поляризує навколишнє середовище. Фундаментальна теорія поляронів (з публіц. літ.). Словник української мови у 20 томах