1. Словник української мови в 11 томах

полячити

ПОЛЯ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., перех., рідко. Те саме, що ополя́чувати.

— Виходить — лагодилася [цариця Марина] полячити народ руський!.. (Ле, Побратими, 1954, 13).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. полячити — поля́чити дієслово недоконаного виду ополячувати рідко Орфографічний словник української мови
  2. полячити — ПОЛЯ́ЧИТИ, чу, чиш, недок., кого, рідко. Те саме, що ополя́чувати. – Виходить – лагодилася [цариця Марина] полячити народ руський!.. (Іван Ле). Словник української мови у 20 томах
  3. полячити — ПОЛОНІЗУВА́ТИ (запроваджувати польську мову, культуру і т. ін., звичайно примусово), ОПОЛЯ́ЧУВАТИ, ПОЛЯ́ЧИТИ. — Док.: полонізува́ти, ополя́чити. Словник синонімів української мови