1. Словник української мови в 11 томах

поліпшуватися

ПОЛІ́ПШУВАТИСЯ, ується, недок., ПОЛІ́ПШИТИСЯ, иться, док.

1. Робитися кращим, досконалішим якістю, властивістю і т. ін.

Поліпшилась сортність сталі; — З кожним разом деталь поліпшувалась, та все ж таки не задовольняла мене (Донч., V, 1957, 259);

// Ставати більш задовільним.

Маю надію, що відтепер буде стан хворої скоро поліпшуватися (Коб., III, 1956, 192);

Незважаючи на реформи Йосифа II і знесення панщини в 1782 р. суспільне становище сільського населення зовсім не поліпшилось (Фр., XVI, 1955, 144);

Зросли і зміцніли наші колгоспи, поліпшився добробут трудівників сільського господарства (Хлібороб Укр., 4, 1967, 2);

// Ставати більш досконалим (про роботу, дослідження і т. ін.).

Значно поліпшилась робота українських вчених в галузі суспільних наук (Цюпа, Україна.., 1960, 113).

2. тільки недок. Пас. до полі́пшувати.

Пізніше донські коні поліпшувались орлово-ростопчинською та чистокровною верховою породами (Конярство, 1957, 60).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. поліпшуватися — (ставати кращим) вигарніти, покращати. Словник синонімів Полюги
  2. поліпшуватися — див. кращати Словник синонімів Вусика
  3. поліпшуватися — -ується, недок., поліпшитися, -иться, док. 1》 Робитися кращим, досконалішим якістю, властивістю і т. ін. || Ставати більш задовільним. || Ставати більш досконалим (про роботу, дослідження і т. ін.). 2》 тільки недок. Пас. до поліпшувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. поліпшуватися — полі́пшуватися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  5. поліпшуватися — ПОЛІ́ПШУВАТИСЯ, ується, недок., ПОЛІ́ПШИТИСЯ, иться, док. 1. Робитися кращим, досконалішим якістю, властивістю і т. ін. Поліпшилась сортність сталі; – З кожним разом деталь поліпшувалась, та все ж таки не задовольняла мене (О. Словник української мови у 20 томах
  6. поліпшуватися — ПОЛІ́ПШИТИСЯ (стати кращим, досконалішим, більш задовільним тощо), ПОЛІ́ПШАТИ, ПОКРА́ЩАТИ, ПОЛУ́ЧЧАТИ розм.; УДОСКОНА́ЛИТИСЯ (ВДОСКОНА́ЛИТИСЯ), ПОПРА́ВИТИСЯ, ВИ́ПРАВИТИСЯ рідше (про справу, становище, яке склалося, і т. ін. Словник синонімів української мови