поліруючий
ПОЛІРУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до полірува́ти;
// У знач. прикм.
Лаки і фарби, мийні.. порошки, поліруючі пасти та інші синтетичні матеріали міцно увійшли в побут радянської людини (Роб. газ., 13. IX 1966, 3).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поліруючий — ПОЛІРУ́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. до полірува́ти; // у знач. прикм. Лаки і фарби, мийні порошки, поліруючі пасти та інші синтетичні матеріали міцно увійшли в побут радянської людини. Лаки і фарби, мийні .. порошки, поліруючі пасти та інші синтетичні матеріали міцно увійшли в побут (з газ.). Словник української мови у 20 томах