1. Словник української мови в 11 томах

політура

ПОЛІТУ́РА, и, ж.

1. Вид лаку, що являє собою розчин смолистих речовин у спирті і використовується для полірування виробів з дерева.

Ні слова не сказавши, махнув [третьокласник] у столярню і вніс політуру (Свидн., Люборацькі, 1955, 152);

Двері блищали від політури та від мідяних почищених ручок (Гр., Без хліба.., 1958, 83).

2. Глянець, лиск, наведений поліруванням, лакуванням.

Його [олівця] жовта політура полискувалася до сонця (Фр., І, 1955, 238).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. політура — -и, ж. 1》 Вид лаку, що являє собою розчин смолистих речовин у спирті і використовується для полірування виробів із дерева. 2》 Глянець, лиск, наведений поліруванням, лакуванням. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. політура — див. лак Словник чужослів Павло Штепа
  3. політура — політу́ра іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  4. політура — ПОЛІТУ́РА, и, ж. 1. Вид лаку, що являє собою розчин смолистих речовин у спирті і використовується для полірування виробів з дерева. Ні слова не сказавши, махнув [третьокласник] у столярню і вніс політуру (А. Словник української мови у 20 томах
  5. політура — (-и) ж.; жрм. Неякісний, низькопробний алкогольний напій. <...> а ще після кількарічного вживання "політури" причащається до шотландського віскі <...> (Книжник, 2001, № 2). БСРЖ, 455. Словник жарґонної лексики української мови
  6. політура — політу́ра (нім. Politur, від лат. politura – поліровка) вид лаку; розчин смоли в етиловому спирті. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. політура — Розчин живицевої смоли, найчастіше шелаку, в спирті; застосовується для покриття виробів із дерева (політурення). Універсальний словник-енциклопедія
  8. політура — ЛАК (розчин, яким покривають поверхню для її збереження й блиску), ПОКІ́СТ діал.; ПОЛІТУ́РА (розчин смолистих речовин у спирті, яким покривають вироби з дерева). Словник синонімів української мови
  9. політура — Політу́ра, -ри, -рі Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. політура — Політура, -ри ж. Лакъ. Махнув у столярню і вніс політуру. Св. Л. 223. Словник української мови Грінченка