помарніти

ПОМАРНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.

1. Схуднути, побліднути внаслідок хвороби, недоїдання, важкої праці і т. ін.

Він так помарнів і змінився на обличчі, що його трудно було впізнать (Н.-Лев., II, 1956, 200);

Не один я ранений бідою, не один від горя помарнів… Швидше б наступ, — горе затопити кров’ю ненависних ворогів! (Гонч., Вибр., 1959, 178);

// Утратити здоровий вигляд, красу, привабливість (про обличчя, тіло).

Не літа зсушили тіло, а від праці помарніло (Укр.. присл.., 1955, 58);

Не цвіте цвіт рясно, пишно в холоді при плоті, помарніло біле личко на чужій роботі (У. Кравч., Вибр., 1958, 122).

2. Стати блідішим, менш яскравим (про фарби, кольори і т. ін.).

З того ж часу все для дівчини якось наче помарніло й пов’яло: і місця, і обличчя всі поробилися без цвіту (Вовчок, І, 1955, 359);

Сховалась осінь у ліси, з дерев спадає лист жовтавий, і вже зів’яли в лузі трави та помарніла неба синь (Гонч., Вибр., 1959, 25);

// Стати тьмяним.

Не журися, друже ревний, Що такий став день наш темний, Що на небі сумовитім Зорі й місяць помарніли, Що тумани луки вкрили, Бо се — перед світом! (Граб., І, 1959, 573);

Там, на заході, хмарні овали, небокрай помарнів і поблід. Ти нічого мені не сказала, тільки довго дивилась услід (Сос., І, 1957, 208).

3. перен. Зів’янути, втратити свіжість від нестачі вологи, поживних речовин і т. ін.

Ой, не зникли золотії терни, тільки почорніли, ой, не всохли.. квіти, тільки помарніли (Л. Укр., І, 1951, 261);

[Мар’яна:] Так, серцем я для себе скам’яніла; Садочок мій, не цвівши, помарнів… (Стар., Вибр., 1959, 480).

4. перен., рідко. Утратити силу, значення.

Слава помарніла.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

помарніти

Значення в інших словниках