1. Словник української мови в 11 томах

помовчувати

ПОМО́ВЧУВАТИ і рідко ПОМО́ВКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм., ПОМО́ВЧАТИ, чу, чиш, док.

1. Мовчати, ухиляючись, утримуючись від розмов.

Тропінін, як завжди, скромний, помовчував собі, а пан бундючився і пишався ще дужче (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 93);

Михась прикусив язика і мовчить, як води в рот набрав. При батькові він — помовкує, бо хлопцеві від нього і так попадає за язик (Чорн., Визвол. земля, 1950, 63);

— Я вам багато чого хотів сказати. Але ви людина противна, колюча, як йорж,.. тому я помовчу (Довж., І, 1958, 423);

// Не видавати звуків, не порушувати тиші.

Уже благенький дерев’яний місток злякано згорбатився і не знає, де заховатися, а самохідка ще помовкує (Стельмах, Вел. рідня, 1951, 648).

2. тільки недок. З певною метою приховувати, обминати мовчанкою що-небудь, не розповідати, не згадувати про когось, щось; замовчувати.

Плачинда дотримав свого слова: ніде не жалівся, помовчували деякий час про свою пригоду і чумаки (Стельмах, І, 1962, 237).

3. тільки док. Мовчати якийсь час.

— Ну, чого ти плачеш? — знов почала Настя, помовчавши трохи (Л. Укр., III, 1952, 736);

Генерал Глазунов якусь мить помовчав (Довж., І, 1958, 311).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. помовчувати — помо́вчувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. помовчувати — див. мовчати Словник синонімів Вусика
  3. помовчувати — і рідко помовкувати, -ую, -уєш, недок., розм., помовчати, -чу, -чиш, док. 1》 Мовчати, ухиляючись, утримуючись від розмов. || Не видавати звуків, не порушувати тиші. 2》 тільки недок. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. помовчувати — ПОМО́ВЧУВАТИ і рідко ПОМО́ВКУВАТИ, ую, уєш, недок., розм., ПОМО́ВЧАТИ, чу, чиш, док. 1. Мовчати, ухиляючись, утримуючись від розмов. Тропінін, як завжди, скромний, помовчував собі, а пан бундючився і пишався ще дужче (О. Словник української мови у 20 томах
  5. помовчувати — МОВЧА́ТИ (нічого не говорити; зберігати щось у таємниці), НІМУВА́ТИ заст., НІМО́ТСТВУВАТИ заст.; ЗАМО́ВЧУВАТИ (з певною метою обминати мовчанкою щось); ПОМО́ВЧУВАТИ розм., ПОМО́ВКУВАТИ розм. (ухиляючись, утримуючись від розмов). — Док. Словник синонімів української мови