1. Словник української мови в 11 томах

помолоділий

ПОМОЛОДІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до помолоді́ти.

Марті здавалося, що вона все іще бачить, як він біга по хаті з помолоділим зразу обличчям (Коцюб., II, 1955, 298);

Ще струни золоті бриніли, А Київ навкруги мовчав, Коли, нараз помолоділий, Чайковський Лисенка обняв (Рильський, 300 літ, 1954, 25);

На ньому був новий костюм,.. свіжа сорочка, він був чисто виголений і помолоділий (Чаб., Тече вода.., 1961, 190);

// У знач. прикм.

Отава відчував себе помолоділим, виснаженість, викликана впертою роботою, минула (Загреб., Диво, 1968, 15);

*Образно. Наче хтось невидимий ласкаво гладив теплою рукою помолоділу землю (Кол., Терен.., 1959, 35).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. помолоділий — помолоді́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. помолоділий — [помолоуд’ілией] м. (на) -лому/ -л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
  3. помолоділий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до помолодіти. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. помолоділий — ПОМОЛОДІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. до помолоді́ти. Марті здавалося, що вона все іще бачить, як він [Антін] біга по хаті з помолоділим зразу обличчям (М. Коцюбинський); На ньому був новий костюм, .. свіжа сорочка, він був чисто виголений і помолоділий (М. Словник української мови у 20 томах