поміха
ПОМІ́ХА, и, ж., рідко.
1. Те, що заважає кому-, чому-небудь; перешкода.
Добре діло утіха, коли ділові не поміха (Укр.. присл.., 1955, 85);
— Сон не поміха; хто спить — той не грішить! — обізвалася баба (Мирний, III, 1954, 307);
[Ольга:] Я вашому щастю не поміха. Я нікому не заважаю (Зар., Антеї, 1962, 247).
2. тільки мн. Електромагнітні коливання, що викривляють сигнал, який приймається.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- поміха — хохл. (помеха) завада, перешкода перешкода, завада, завага, перепона, перечіпка, притичина Словник чужослів Павло Штепа
- поміха — ПОМІ́ХА, и, ж., рідко. 1. Те, що заважає кому-, чому-небудь; перешкода. Добре діло утіха, коли ділові не поміха (прислів'я); – Сон не поміха; хто спить – той не грішить! – обізвалася баба (Панас Мирний); [Ольга:] Я вашому щастю не поміха (М. Зарудний). Словник української мови у 20 томах